Магазин церковних свічок

 

Статистика відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні103
mod_vvisit_counterВчора158
mod_vvisit_counterЦей тиждень879
mod_vvisit_counterМинулий тиждень1205
mod_vvisit_counterЦей місяць4563
mod_vvisit_counterМинулий місяць5566
mod_vvisit_counterЗа весь час485314

Зараз на сайті: 4
Ваш IP: 44.197.238.222
,
Дата: бер. 29, 2024

Створення сайту

 


На запитання вірних УПЦ КП в Харкові та Харківській єпархії УПЦ Київського патріархату відповідає клір єпархії - про громадянський шлюб, чи життя "на віру" PDF Друк e-mail
Запитання:
Як відноситься Православна Церква до "громадянського шлюбу"?
Чи можна хрестити дітей, народжених у такому шлюбі?
Як виправити становище, коли пара прожила декілька років у громадянському шлюбі чи реєструвала шлюб тільки в ЗАГСі, а не брала шлюб в Церкві?

Відповідь:
Слава Ісусу Христу!
Свята Православна Церква і УПЦ Київського Патріархату, як її невід'ємна частина, ставляться до явища "громдянського шлюбу" з глибокою розсудливістю.

Найперше - треба розуміти шлюб як союз чоловіка і жінки, які створені Богом, щоб бути разом. В Старому заповіті (Бут.2.24), в Євангепії від Матвія 19:5, а також в Посланні св.Апостола Павла до Ефесян 5:31, читаємо практично слово в слово повторюваний вираз:"Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом." Звідси і розуміємо, що шлюб - це союз чоловіка і жінки, благословенний Богом саме в такому значенні, для продовження роду людського.

А далі, в Посланні св.Апостола Павла 1 до Коринтян 7:39,  читаємо: "Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі." В Євангелії від Марка 10:12, читаємо: "І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона." Звідси і розуміємо, що таїнство шлюбу є єдиним і непорушним на все життя людей і ніхто не повинен його розривати. Отже, відноситися до нього потрібно відповідним чином - із розсудливістю та великою відповідалністю, бо це є рішення, яке приймається тільки раз в житті.

А що ж розвід - спитаєте ви?
Відкриваємо Євангеліє від Матвія, розділ 19, і читаємо:
"Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?
Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано."

Навіть не думаю, що потрібно щось додавати до написаного - все розкладено по поличках. Проте, як правильно висловлювалися святі Отці Церкви, "Церква не ковчег з праведниками, а човен з грішниками, що пливуть до спасіння". Тому Свята Православна Церква ставиться з уважністю, любов'ю та розсудливістю до кожної людини, до кожного конкретного випадку життя.

Адже за часи комуністичної антицерковної влади на теренах нашої країни церковний шлюб всіляко заперечувався, велася контрагітація серед населення, а часто пропагувалася "вільна любов", відсутність "церковних перепон" щодо шлюбних відносин між чоловіком та жінкою, з усією пролетарською ненавистю людям вбивалося в голову те, що шлюб брати в церкві необов'язково і взагалі не варто до нього серйозно ставитися.

Тобто людям наповнили голови інформацією, що Боже благословення - це не так вже і потрібно для життя, що захист під Промислом Божим - це не дуже потрібно, бо людина і так "коваль свого щастя", "центр своєї вселенної" і такі решта нісенітниці. Але саме тут і криється головна помилка людей, які вірять в ці казочки. Бо без допомоги Божої, без Його Благодаті, без Благословення Божого, нам набагато важче проходити крізь це життя, де на нас чекають лише терен і колючки незгод. Людям в "громадянському шлюбі" приходиться плисти в житейському морі лише веслами, без вітрил - і вони дуже ризикують скоро втомитися і здатися на милість буревію, або покинути сімейний човен, піддавшись паніці.

Натомість ми отримали ситуацію сьогодення, коли церковний шлюб витісняється "громадянським", з усіма наступаючими після цього наслідками. Адже ми прекрасно розуміємо, що так зване "життя на віру", без Божого благословення - це такий же блуд, тільки невдало замаскований під хоч які небудь змістові рамки. Але справжні, первинні причини такого життя не в економіці, не в політиці, не в часі - а насамперед в самих людях, в їх головах. Причини цього явища - страх перед відповідальністю, елементарне боягузтво, небажання нести тяготи одне одного на своїх плечах, а звичайне людське хотіння плотського комфорту - і без жодних зобов'язань.

Зійшлись - пожили - не сподобалось - розійшлись. Знову з ійшлись - пожили - не сподобалось - розійшлись, але з іншим/іншою. І так далі, до безкінечності. А що потім? Потім - спустошена душа, тотальна недовіра людям протилежної статі. Потім - непотрібні, "випадкові" діти в неповних сім'ях, які не знають батьківського чи материнського тепла і виростають озлобленими і невдячними. А батько чи мати чекає на старості років синівської любові, допомоги від доньки - та її не буде, бо дитина виростає серед прикладу, коли немає взаємодопомоги, вірності, любові - є тільки тверезий розрахунок і пряма, цьогочасна вигода.

Ось таке, чи майже таке, бачення "громадянського шлюбу" з точки зору Православної Церкви. Про це явище можна ще довго говорити, але сподіваюся, напрямок думок став всім зрозумілий.

Чи можна хрестити дітей, що народжуються в таких родинах?
Не тільки можна, але й треба. Бо таким дітям потрібно більше уваги, більше родинного тепла - бодай від хресних батьків, більше церковного виховання, аніж дітям із нормальних сімей, де життя родини перебуває під Благословенням Божим і захистом Господнього промислу та не наражається на величезну кількість небезпек.

Як виправити становище такої родини?
Найперше - необхідно повністю усвідомити хиткість і неправильність цього становища обом сторонам шлюбу - чоловіку і друдині. Потім - треба зрозуміти, що Церква не ставить за мету якось покарати, висміяти, зруйнувати таку родину, а навпаки - Православна Церква, як добра мати, прагне виправити непросте становище, у яке потрапили її чада, і прийняти їх під своє крило, до великої родини християн.

Православна Церква, розуміючи непростий спадок посткомуністичного сьогодення, визнає такі шлюби сталими і повністю законними всіх дітей, народжених в громадянських чи державних шлюбах, коли батьки приходять під вінець і приймають благословення від Господа через обряд церковного шлюбу. Звичайно, цьому повинно передувати чин сповіді і причастя, повноцінна підготовка до прийняття Таїнства церковного шлюбу, з всебічним та повним усвідомленням важливості та нерозривності цього Таїнства.

А щоб надалі в нашій країні та серед нашого народу було менше таких ситуацій, коли потрібно виправляти якісь непорозуміння чи негативні явища, то дорослим батькам самим необхідно більше уваги приділяти молитві, своєму церковному вихованню, читати Біблію та твори Святих Отців, та Учителів Церкви,  духовно зростати та й не забувати привчати до цього своїх дітей - щоб не виростали в незнанні та темноті духовній.

Тому просимо всю повноту УПЦ КП в Харкові та всіх вірних Харківської єпархії УПЦ Київського Патріархату, підносити молитви до Господа за мир в наших родинах, за здоров'я і напоумлення діточок наших, за злагоду в наших домашніх церквах - щоб у мирі та єдності славити нам Бога і жити, працюючи на славу Божу та на користь нашій Україні.

Слава навіки Богові.