Проповіді: Стрітення Господнє PDF Друк e-mail
Свято Стрітення Господнього
(2 лютого за ст. ст. і 15 лютого за н. ст.)

     Святом Стрітення Господнього завершується різдвяний цикл свят, пов’язаних із з’явленням Спасителя у світ; кажучи словами Ісихія, пресвітера Єрусалимського (†430): “нині (у свято Стрітення) очолюється все Таїнство Втілення Христового. Немовля Христос нині ісповіданий був Богом”.
     В сороковий день по Різдві Христовому Свята Православна Церква згадує, як Христос, “яко младенець чотиридесятидневен Матір’ю вольне приноситься в церкву законну” (Єрусалимський храм), щоб виконати наказане Законом. Тут їх зустрів праведний старець Симеон, якому “було сповіщене Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього” (Лк. 2,26).
     Праведний Симеон прожив на світі близько десь триста років, як говорить нам Передання, в очікуванні дня, коли його очі побачать ту мить, яку мріяли побачити всі старозавітні пророки і праотці ще з часів Адама.
     І ось, зустрівши Богородицю з Младенцем на руках у соломоновому храмі, прийнявши Його на руки, Симеон благословив Бога, і, сповнений духовної радості, промовив слова, які мати-церква щодня співає на вечірньому богослужінні: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував всім людям, світло на просвіту народів і на спасіння людей твоїх Ізраїля”. І, звертаючись до Пречистої Діви Богородиці, Симеон сказав їй пророчі слова: “Ось, лежить Цей на падіння і на постання багатьох в Ізраїлі і на спотикання, - і тобі самій меч прошиє Душу” (Лк. 2, 34-35). До них підійшла також і пророчиця Анна. Вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння.
     Сповнений величезного смирення, у день свята Стрітення в образі немічного немовляти, приходить в храм “Цар над царями і Пан над панами, приходить, щоб віддатися на заколення і датися на поживу вірним”, “як жертва тайна і досконала”; приходить, щоб виконати обітницю про спасіння людини, що дана була Богом ще першому чоловікові – Адаму - при вигнанні з раю.
     Виходячи з усього наведеного вище, бачимо всю велич і надзвичайну значимість свята Стрітення Господнього. Тому і стає зрозумілим обов’язковість для кожного християнина і, особливо, для вірних Святої Православної Церкви, проводити день цого свята у молитовному з’єднанні з Богом, у роздумах про дану нам благодать Божу заради нашого спасіння, заради вічного життя нашого. Адже така велика ласка Божа дана нам, грішним людям, не заради наших чеснот, не заради наших заслуг перед Богом, не заради наших здобутків духовних, а лише заради безмежної любові Божої до творіння Його недосконалого, заради милосердя Начальника життя, заради чоловіколюбства Владики світу.
     Тож будьмо достойними цього милосердя великого і любові, того неосяжного дарунку спасіння для наших безсмертних душ. Принесімо смиренно молитви наші Творцеві і подякуймо Йому у свято Стрітення за той дар безсмертя, який був даний нам ціною кровної жертви Сина Божого.
     У цей день нам, вірним чадам Православної Церкви, необхідно якомога більше почитати  православної літератури, відвідати церковне Богослужіння, почитати православні молитви. Тоді ми сповнимося духом радощів і відчуємо себе єдиними із всім сонмом православних святих і зрозуміємо радість свята по-справжньому, у всій його величі та красі. Тож дай же нам, Боже, щоб ми в цей день свята відчули себе на житейській дорозі хоча б на маленький крок ближче до воріт Царства Божого, яке уготоване від віку вірним дітям його. 
 
диякон Сергій